Спеши алтарник, поспеши
Уж время близится к "вечерни"
В колокола ты позвони
Звон о Любви Христа напомнит
В кадиле уголь,- разожги.
Что б свечи у икон горели.
Хоть и уста твои молчат
Но верю сердце твоё в Боге
Ведь труд, наш,- младший брат в Христе
На вид не очень- то заметен
Но всё не так у Бога,- верь
У Бога, "лептушки" в цене, -в водице хладной есть потреба.
"Фитиль"- лампадки затепли
И он откликнется сейчас- же
И жало "трепет"- отразит:-
Души пред Богом предстоящей
Вот уж и "запах ладана" по полу стал стелиться
Он,- образ Божьей Благодати, есть
Знай, что в этом запахе есть "частичка":-
Любви твоей, к Творцу, -благоуханье
Пред Образом Богородицы предстань
Постой пред Нею, не спеши
Ей о нужде своей поведай:- недолго длится "разрешение",-
Она подскажет как нам лучше.
Священнику в служении помоги
Он образ Христа,- на линии огня
А ты снаряды ему носишь
Награда ваша,- есть всегда Господня
Спеши алтарник, поспеши
Днесь место Богу в душеньках,- куётся
Ты "в себе"- Бога покажи
В долгу Господь не остаётся.
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Проза : Ясени - Мучинский Николай Це моє найперше оповідання. Викладена в нему історія реальна. Її розповів мені одного разу, коли приїзжав на курси підвищення кваліфікації в наш педуніверситет, мій рідний брат, він працював на той час учителем однієї з сільських десятирічок. В цей день брат заночував у мене. Сімя моя на той час була в селі і ми мали змогу майже цілу ніч розмовляти. Реальний Микола якийсь час був його учнем. Запитання в брата, до мене, після розповіді цієї трагічної історії, було таке: "Скажи мені чому так сталось? Я напевне не знаю в своєму житті людини, яка б більше за Миколу любили Бога і ось такий результат. Миколи нестало, така страшна смерть, і в ще досить в молодому віці.Чому такі хороші люди, які до того ще й люблять Бога - гинуть, а всяка погань процвітає? Ви можете догадуватись, що я йому відповів. Та коли він пішов вранці на заняття, я взяв ручку і написав цю історію.
Можливо її потрібно було б тепер підправити. Та я не хотів, а оце недавно, перечитав її знову і добавив в кінці буквально чотири рядочки. Не знаю чи в Миколи були сини, та знаю в Господа вони точно є.
